Крем під очі: як ефект "ВАУ" може бути зовсім не "ВАУ"

І знову всім привіти! :)

Давно мене тут не було, але настав час повертатись (сподіваюсь, це не хвилинне натхнення :))

Сьогодні хочу розповісти вам про освіжаючий крем під очі від вітчизняної косметичної марки "Dr. Sante".

Крем під очі я шукала вже давно, бо як відомо в сучасному світі, мішки під очима - це така ж поширена річ, як і смартфони - вони є майже у всіх. Бо від нервів, проблем, невисипання ніхто не застрахований, тож на допомогу приходять спеціальні засоби і повноцінний сон, а так як зі сном, в нас у всіх бувають проблеми, то хвала кремам під очі! 👀

Я хотіла знайти якийсь більш-менш бюджетний крем, просто як то кажуть, "на пробу". І натрапила на освіжаючий крем під очі для нормальної та схильної до жирності шкіри "Dr.Sante" з лінійки Cucumber balance control. 

Крем позиціонує себе як освіжаючий, забирає темні кола під очима, розгладжує дрібні зморшки, знімає почервоніння. Не містить парабенів, фарбників та мінеральних олій.

Головним тут є екстракт огірка (нагадаю, крем з "огіркової лінійки" марки), також присутній екстракт листя чорної смородини, містить вітаміни E та D, а також вітамін А та UV- захист від сонячних променів. Виробник зазначає, що це ідеальна база під макіяж.

Пакування зручне, тубус з кремом закріплений в упаковці, ємність 15 мл, вистачить на довго, оскільки для використання треба буквально дві краплі крему. В середині упаковки є вкладиш з поясненням кожного продукту даної лінійки, що є приємним бонусом.

Я користуюсь даним кремчиком десь близько місяця і суттєвих змін у моїх темних колах під очима, якщо чесно, то я не помітила. Не скажу, що я користуюсь ним регулярно, тобто кожного дня, ні. Зазвичай десь два-три рази на тиждень після ванни перед сном. Перше моє враження було ВАУ! Він досить не нав'язливо пахне свіжим огірочком, консистенція густа, швидко поглинається шкірою, як на мене, то навіть занадто швидко, але це скоріше плюс, ніж мінус :))

Реально гарно тонізує і освіжає, але буквально перші 2-3 хвилини. Потім він починає просто неймовірно пекти шкіру (!) і з'являється величезне бажання змити це все швидко водою. Спочатку я подумала, що це так має бути, саме така його дія і це він так активно проникає в мою шкіру і дає мені запланований ефект.  Потім подумала, що це можливо через тонік, яким я вмивала обличчя перед нанесенням крему і це така реакція самої шкіри. Але крем швидко поглинувся і весь дискомфорт зник, залишивши по собі, насправді хороший тонізуючий ефект. Ще б пак, після такого "вогню" на шкірі будь-хто відчував би себе в тонусі 😞 

І така реакція в мене на нього була декілька разів, і кожного разу в мене з'являлось нестримне бажання викинути його і забути назавжди. Але мене стримав пост сюди, тож як ви можете читати зараз, крем досі в мене. І я ним користуюсь й досі. Напевно моя шкіра до нього вже звикла і печіння більше не має, принаймні до цього моменту. Ось навіть зараз я сижу з цим кремом під очима і пишу вам цей пост, і мені нічого не пече :))

З базою під макіяж він реально справляється, макіяж з ним тримається довше і надійніше, тут все ок, за це плюс. 

З освіжаючим ефектом крем впринципі теж справляється, результат відчутний і шкіра дійсно здається зволоженою і свіжою. Щодо зморшок не можу нічого сказати, оскільки в мене їх ще як таких не має (як добре, що мені лише 22! :))), тож прибирати там особо нічого. 

У висновку можу сказати, що як для бюджетного крему (30-40 грн) він має право на існування. Але наступний раз, я його скоріше за все не куплю. 

На один раз, цілком достатньо. Хоча, можливо після його закінчення я все ще зміню свою думку. Хто зна! :)) 

         

              

Одним словом, продуктом я задоволена 50 на 50. Та я не втрачаю надії, що він мені таки сподобається! 

Зустрінемось! :)

  Не на правах реклами.

Ароматерапія від Lux'One

Я завжди стараюсь користуватись перевіреними продуктами і марками у всьому: одяг, їжа, програми на гаджетах, засоби по догляду і тд. І направду рідко користуюсь чимось незнайомим мені. Проте нещодавно вирішила таки спробувати щось новеньке для різноманіття і для нового посту 😏✔

Сьогодні хочу познайомити вас із новим українським брендом Lux'One (від парфумерно-косметичної фабрики "Ароза", що випускає косметику під назвою "Ароматика"), яка є порівняно новою на вітчизняному ринку, але вже досить не погано себе зарекомендувала. Лінійка Lux'One включає в себе широкий асортимент продукції по догляду за шкірою та волоссям. Компанія виготовляє косметику з натуральними рослинними та ефірними маслами, використовує рослинні екстракти, одним словом поєднує приємне з корисним :)

Я довго обирала в магазині, що взяти на пробу і таки зупинила свій вибір на милі та гелеві для інтимної гігієни. В милі мене привабив насамперед запах, оскільки я дуже люблю корицю, то мило-скраб кориця-сантал одразу полетіло в мій кошик. 

Мило створено на гліцериновій основі з волокнами люфи та натуральними ефірними олійками. Пахне не нав'язливо, але приємно. Упакування мила компактне, зручне, є вся необхідна інформація про склад і опис продукту. У використанні зручне і приємне. Шкіра після нього чиста, зволожена, запах мила певний час відчувається. 

Користуюся я милом лише два тижні, але можу сказати, що даною продукцією я задоволена✅👌

Наступним продуктом цієї фірми став інтим-гель для душу "Дбайливий. Ромашка - Макадамія".
Виробник запевняє, що цей гель дбайливо доглядає за чутливими зонами тіла, не подразнює її, підтримує необхідний рівень рН. Екстракт ромашки має антисептичну і заспокійливу дію, а натуральна олія горіхів макадамії живить шкіру, пом'якшує та зволожує.
Що можу сказати я: упакування гелю гарне, має зручний дозатор, сам гель жовтуватого кольору, має необхідну такому виду консистенцію, добре ллється, має ледь помітний приємний запах. Достатньо піниться. Об'єм 200 мл.
Взагалі до такого виду товарів я ставлюся досить прискіпливо і рідко їх змінюю. Саме цим гелем я задоволена відсотків на 80. Свою роботу він виконує добре, гарно очищає, в міру заспокоює. Проте ефекту "вау" я в ньому не помітила. Як на бюджетну річ (+-30 грн) - цілком пристойно.
За місяць використання залишилось більше половини об'єму, вистачить ще на місяць безумовно. Загалом товаром я задоволена, проте не факт, що ще раз до нього повернусь.

Словом, товарами марки Lux'One:ароматерапія я залишилась задоволена і цілком можу вам її рекомендувати.
Буду рада почути вашу думку щодо цих товарів :)
Зустрінемось!

YulkaO. || 20 фактів про мене :)

Хочете дізнатись про мене трішки більше? Тоді це відео для Вас 😍😉

Мої новинки від компанії LN profesianal :)

Привіт, друзі! :)
Пости на блозі я все відкладала і відкладала, але вирішила зараз, поки чекаю Влада, дещо вам накинути про мої косметичні новинки від компанії LN profesional. Загалом, продукцію цієї фірми можна знайти у будь-якому магазині декоративної косметики, оскільки вона досить бюджетна і більш-менш якісна. Мій огляд на деякі з її продуктів нижче :)

Сьогодні хочу розповісти вам про матуючу пудру та туш для вій.

Розпочну власне з пудри.
Упакування -  компактне, пластикове. Дзеркала в комплекті немає. Легко відкривається поворотом верхньої кришки. Губка для нанесення типова для такого виду пудри, зручна та м'якенька. Під спонжем є захисна прозора плівка, об'єм - 12г, тон 104 (я нарешті підібрала свій ідеальний тон! :) ), світлобежевий, SPF 15.
Пудра матуюча і підходить всім типам шкіри, пахне пудрою :)

Мої враження від цієї пудри мені поки що не зрозумілі, адже користуюся я нею лише протягом двох тижнів, проте за цей короткий час певний відгук про неї маю. Пудра, як і обіцяє виробник, дійсно матуюча, добре лягає, не залишає за собою грудочок. Я наношу її поверх тональної основи для закріплення тону. Продукція добре приховує невеликі недоліки шкіри, з цим проблем не має. Проте тримається на обличчі пудра години три-чотири, після починає збиратися біля Т-зони та губ. Тому ношу її завжди з собою, щоб підправити макіяж (тому вона така вже покоцана :)) Загалом, я нею задоволена! Досить крута бюджетна (50+) річ, на яку не шкода витрачених коштів.

Далі розкажу вам про туш цієї ж фірми - HYPER volume perfect lash mascara.
Виробник обіцяє ефект накладних вій, об'єм, подовження, розділення і підкручення, одним словом, обіцяє бути ідеальним :)
І що я вам скажу? Не дарма обіцяє, адже туш чудова. Вона дійсно робить вії великими, гарно їх підкручує, надає їм об'єму та не зліплює все в одну купу. До кінця вечору туш майже не осипається і гарно лежить на війках. А ще мені тут дуже до вподоби кісточка, вона силіконова, зручна і дійсно робить з війками чудо :)

      

  Як на бюджетну туш (42 грн), вона досить гарно справляється зі своєю роботою, і мабуть, по її закінченню я побіжу за новою :)

Ось такими були мої новинки цього місяця і я не розчарована! :))

Знахідка місяця!

І знову всім привіт :)
Хочу поділитися з вами (дівчатками, бо хлопців це навряд чи зацікавить :)) приємною бюджетною знахідкою, яку я здибала в цьому місяці у Watsons.
Це туш від польської фірми Diva - MEGASCOPIC ultra black.
Насправді, побачила я її зовсім випадково, оскільки взагалі вибирала парфуми, але якось краєм ока побачила жовтий цінник, що означав знижку. А хто ж не любить знижки? :)
Її ціна мене приємно здивувала, адже вона коштувала всього 25 грн! Я взагалі не звикла довіряти таким цінам, адже завжди купляла туш від 60+ гривень. Тому це трохи мене відштовхнуло та й до того ж, я не знала яка щіточка в цьому упакуванні. Я не люблю надто широких аплікаторів, бо зазвичай вони склеюють війки і виглядають вони потім, м'яко кажучи, не дуже. Ну але я таки ризикнула і не помилилась. Туш чудова. Вона гарно розділяє вії, надає їм об'єму та довжини, не осипається, підкручує та не склеює їх. Зі своєю роботою вона справляється чудово. Отож, дівчатка поспішайте у Watsons і можливо ще встигнете захопити такий чудовий бюджетний скарб! Рекомендую! :)

Краса врятує світ!

Привіт! :)
Нещодавно я мала змогу бути моделлю на презентації продукції від фірм #EgoProfessional та #idHair. Оскільки моє волосся давно потребувало хорошого догляду, то ця презентація була як ніколи вдалою)

Так от.
У зазначений час та зазначене місце я прийшла отримувати задоволення :)
Власне сама презентація відбувалась у львівському салоні краси "Аннета", що на вулиці Генерала Чупринки, 10. Салон світлий та комфортний, мені сподобався.
Дочекавшись своєї черги, я віддала свою світлу голівоньку у руки майстрів :)
Спочатку, як заведено в таких місцях, моє волосся помили дуже пахучим шампунем, в запах якого я майже закохалася! Потім нанесли не менш пахучу маску від #idHAIR, яка живить та відновлює пошкоджене волосся. Після нанесення маски, для закріплення її відновлювального ефекту майстер користувався апаратом для ультразвукової терапії Ego THERAPY, який допомагав корисним речовинам, що знаходяться у масочці, глибше проникати у моє волосся та зволожувати його. Що цікаво, цей унікальний інструмент працює на основі поєднування ультразвукової та інфрачервоної технологій, але при своєму нагріванні залишається абсолютно холодним! Отаке собі поєднування непоєднуваного :)
Пізніше волосся висушили феном Ego INFUSE  з аргановою олією, що надає волоссю природний блиск і робить його слухняним та нанесли живильний спрей 911, який захищає волосся під час укладки. Після сушки було вирішено, що я буду ще гарніша і матиму легкі локони (в чому я сумнівалась, бо на моєму волоссі локони майже не тримаються) і в цьому мені допоміг "утюжок" від ego INFLATED, який впорався зі своєю роботою якнайліпше. Локони лягали легко, не розкручувались і виглядали дуже гарно. На фініші, для закріплення ефекту від укладки був використаний соляний спрей Silver, який вдало зафіксував локони і не давав їм розкрутитися.
Можу сказати, що локони трималися у своєму первинному вигляді близько 4-5 годин, гордо витримавши львівські маршрутки, досить сильний вітер і цікавість очей (та часом рук :)) моїх друзів. Ввечері, після досить таки насиченого дня, вони ще були в досить не поганій формі, що не може не тішити.
За тиждень після всіх цих процедур, ефект не закінчився. Моє волосся й досі легше розчісується та має гарний доглянутий вигляд. Безумовно, я задоволена результатом і можу радити вам всі вищеперелічені засоби. Дякую організаторам за запрошення, за чудову атмосферу на презентації та за те, що зробили моє волосся красивим та здоровим! :)



Більш детально з продукцією цих фірм можна ознайомитись на їхніх сайтах:
http://egoprofessional.com.ua/shop/
http://idhair.com.ua/shop/
 Фото: Влад
Майстер, що чаклував над моїм образом: Антон

Ще раз дякую! :)
І зустрінемось!

І знову про Львів...

Львів завжди славився своїми затишними вуличками, кавою і шоколадом. Нікого не залишить байдужим і його прекрасна архітектура та щирі люди. Коли ти прогулюєшся Площею Ринок, до тебе обов'язково долине запах свіжозмеленої кави з найближчої затишної кав'ярні. Ти не стримуєшся і обов'язково заходиш туди на таке бажане горнятко. Сідаєш за вільний столик (бажано десь в кутку), насолоджуєшся ароматним напоєм та ласуєш чимось смачненьким. Казка!

До слова, я дуже люблю заходити отак "на каву" у "Львівські круасани", що на Проспекті Свободи. Круасани там просто неймовірні. Особливо з шоколадом! :)

Це місце нове, але дуже миле. Там затишний інтер'єр і завжди  лунає гарна музика. Ну це вам так, на замітку :)

А взагалі, майже кожна кав'ярня у місті Лева особлива. Там незрівнянні десерти, там дивовижний інтер'єр, а там - просто добре. Знаю точно, кожен має тут своє улюблене місце.

Власне мої улюблені місця у Львові я можу перечисляти безкінечно: парк біля Університету, Площа Ринок, Личаківський цвинтар - взагалі перехоплює подих. Так, Львів красивий і вражаючий. Та це лиш його зовнішня оболонка. Всередині він зовсім інший. І не завжди такий культурний, як здається. Чим далі ти від центру, тим більше змінюється це місто. Тут люди борсаються в смітниках, розпивають горілку на дитячих майданчиках, закусуючи це все жменькою насіння на декількох людей (І ще добре, якщо взагалі закушують). Тут тобі прям під ноги плює не дуже охайний мужчина і не всюди світять ліхтарі. 

Проте, такі люди є всюди. Але в Львові, до якого всі звикли, це трохи не вписується... Хоча, якби в цьому місті все було ідеально, то мабуть, тут було би аж занадто солодко. А солодкого багато не можна! :)

Всім добра! :)

*Фото з просторів інтернету та власні. 

Пост ниття

Давно не заходила на блог, проте весь час занотовувала собі у блокнот, що мушу сюди заглянути. І щоразу писала безліч тем, про що я маю писати. Але толку з того, якщо все одно цей пост буде зараз не про те все.

Це буде пост-депресняк. Не хотіла це писати сюди, але вже й дуже давно тримаю це все в собі. Чому в собі? Бо по-суті, навіть і немає кому розповісти. А якщо і розкажу, то мене або не зрозуміють, або не зрозуміють, саме так.

Нещодавно мене відвідала така думка, що я взагалі нещаслива людина!

Ні, звісно, є моменти, які мене тішать, які приносять мені більш-менш задоволення, але це все не те.

Мені вже 20, а я як це не прискорбно звучить, ще нічого, абсолютно нічого не досягла в своєму житті. Дехто скаже, що я дурна, ще рано, ще купа часу і тд. Так, часу ж нібито багато, але якщо ні? Якщо не буде в мене того часу? Ніхто ж не знає, до скількох ми доживемо, що встигнемо, і що нас чекає завтра. Ми лишень можемо будувати якісь плани, мати якісь бажання, але ж не зовсім не факт, що вони здійсняться...

Я маю багато мрій, я б сказала, дуже багато. І це скоріше не мрія, а просто ще не здійсненна справа. Бо для поїздки в Париж треба лишень закордонний паспорт, турпутівка, і деякі заощадження, а для банджиджампінгу треба рішучість, тренер та якихось 200 грн, 

Це ж ніби просто! Але для мене ні, бо я знову ніяк не можу зробити собі паспорт, відкласти достатньо коштів та набратися тої рішучості. :(

А взагалі, я дуже заплуталась, заплуталась сама в собі, в своїх думках, справах, планах - у всьому. І це жахливо, бо я не знаю, як з цих тенет вибратись. Я щовечора собі обіцяю, що я впораюсь, що в мене все вийде, а в висновку, я сиджу вдома і вдаю суперзайнятість, бо з'являється безліч справ, які ніби-то набагато важливіші, хоча по-суті, ні.

Я просто дуже лінива і не рішуча.

От гляну на знайомих мого віку і просто заздрю. В декого вже своя родина з чудовими дітьми, робота і щастя. В декого грандіозні плани, які вони ВТІЛЮЮТЬ. Декого не можна застати вдома, бо вони весь час у справах, вони рухаються, вони жувуть.

І дивлюсь на себе: повно проблем, (які впринципі не дуже важко вирішити), якихось неполадок, незрозумілостей і багато відчаю. Це жахливо. Так, я це усвідомлюю і розумію, що так тривати далі не можна, бо я або просто впаду в сплячку і цілковиту апатію, або підніму свою дупу і почну жити так, як цього хочу Я!

Коли ж вже нарешті і переді мною відчиняться двері?

Таке шось

Я давно планувала щось сюди написати, бо і виписатись\виговоритись треба комусь, але й не хочеться, щоб хтось щось знав. Дивне відчуття.
Моє життя зараз настільки змінює свій поворот, що я просто не можу уявити, як з тим всім розібратись і що мене чекає далі.
Водночас все ніби добре, але й в той же самий момент все настільки паршиво, що аж опускаються руки...
Кажуть, коли зачиняються одні двері, то обов'язково десь відкриваються інші. В моєму випадку ті двері всі закриті. Або це я лиш так думаю...
Я щодня даю собі настанови, що маю зробити завтра та все це залишається лише в думках. До діла майже нічого не доходить.
Весна - час змін. А я цих змін боюся. Бо не знаю чи це саме те, що мені необхідно. Дурня якась. В мене цілковита апатія до всього. Я знаю і розумію, що так не можна і це не правильно та нічого не можу з цим вдіяти.
Не хочеться засмучувати ні себе, ні своїх близьких( а це, на жаль, буває часто).
Мабуть, мені просто треба хороша взбучка, щоб хтось надоумив мене й дав чарівного копняка, який би змусив мене трохи розворушитися. Але ж де цей хтось??

Хіба закон когось цікавить?

Позавчора татові, як і більшості його колег, прийшла повістка на роботу.
ЗАВТРА його вже забирають на навчання у Рівне.
Татові 44 роки, в нього проблеми зі здоров'ям, він стоїть на обліку в міській лікарні. Останні два місяці майже весь час сидить на таблетках.
До того ж, він являється єдиним годувальником сім'ї. Оскільки мама на даний час не працює. + в мене навчання.
Пройшовши всі необхідні комісії (за одною він не придатний до служби, за іншою - придатний, за третьою - щось там накрутили, але ніби придатний), йому сказали:
"Ну що ж, ще один є. В суботу зранку Вас чекатиме автобус"
І все. Ні жодних пояснень, нічого.
На якісь аргументи, що тато хотів надати, йому просто закрили рота.
Хоча б за законом, на скільки мені відомо, його б не мали забирати. Для цього є всі підстави. Але ж хіба це когось цікавить?
Тато мені сказав:
"Не повезло мені, доця, не мав би ноги, чи був би сліпий, то сидів би вдома, а так якщо ходжу, то треба йти. Доця, але ти не переживай, все буде твоє. Документи всі в діда. Шкода, тільки певно не встигну бабці пам'ятника поставити. Будете ставити одразу два..."
Скільки ще оце терпіти? Тисячі чоловіків відправляють в пекло.
Всі, хто причетний до цієї війни і усіляко їй потурає, горіть в пеклі.

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/page

А Ви вже бачили "Поводир"?

"Заплющ очі. Дивись серцем"

Про цей фільм говорять багато і не завжди позитивно. Я ж спробую донести Вам суто свою думку, щодо цієї кінострічки. :)
Я, на превеликий жаль, не встигла переглянути цю стрічку у кінотеатрі, про що дуже шкодую. Дивилася онлайн, а це далеко не ті враження :(
Тепер детальніше про сам фільм. 12 листопода 2014 року вийшла у прокат стрічка, заснована на реальних подіях, українського кінорежисера (та ще й мого земляка, режисер народився на Волині, в місті Камінь-Каширський) Олеся Саніна "Поводир, або Квіти мають очі".
В основу сюжету взято 30-і роки минулого століття, Україна в час жорстокого сталінського режиму, людей вбивають "без суду і слідства". Події плавно переходять в час Голодомору 32-33 років. Проте основною темою є історія останніх українських кобзарів. Розповідь йде від першої особи, від чоловіка, який будучи ще малим хлопчаком став поводирем одного зі сліпців-кобзарів. Кобзарів та лірників у той час (та й фактично завжди) намагалися усіляко знищити, адже саме вони несли люду правду, саме вони були носіями всенародної свідомості. Усіх музик хитрістю заманили до Харкова, де звідти їх везуть у невідомому напрямку, щоб безжально вбити.

Головні ролі зіграли:

•  українська співачка Джамала (справжнє ім'я Сусанна Джамаладінова) - Ольга Левицька, артистка; 
• відомий український актор Станіслав Боклан - сліпець-кобзар Іван Кочерга, у минулому командир роти армії УНР;
• американець українського походження Антон-Святослав Грін - Пітер, син американського інженера, власне поводир.
  
  Цікаві факти:
  1) У написанні сценарію до фільму брала участь відома українська письменниця Ірен Роздобудько;
  2) Вперше в Україні до знімального процесу були залучені близько 50 людей із вадами зору;
  
  3) Частина коштів на фінансування фільму була передана прем'єр-міністром України Арсенієм Яценюком.
  
  4) Епізодичну роль у фільмі (поет Михайль Семенко) зіграв український письменник Сергій Жадан.
  5) Спеціально для зйомок відновили перший трактор Харківського транспортного заводу 1931 року випуску, який 50 років простояв на постаменті перед підприємством і був зданий на металобрухт. Також відновили паротяг та колію для нього (7 кілометрів вузькоколійної дороги біля міста Гайворон).
  
  6) Олег Санін сам у житті є кобзарем.
  
  7) Стрічку "Поводир" було номіновано на кінопремію Оскар, в номінації "Фільм іноземною мовою".
  
  8) Загальний бюджет кінострічки  - 2 млн $
  
  
  Особисто моя думка щодо цього фільму.
  На щастя, я мала змогу бачити найвідоміші українські фільми останнього часу. Як і тривалі художні фільми, так і короткометражки.
  Саме про УКРАЇНСЬКЕ кіно, я взнала, ще мабуть, розпочинаючи із кінострічки "Штольня" Любомира Левицького (2006). Тоді я ще мало що тямила в кіно, проте воно мені тоді ну дуже сподобалось :)
  Згодом були "Той, хто пройшов крізь вогонь" Михайла Іллєнка (2011), "Тіні незабутих предків" того ж Любомира Левицького (2013).
  Про короткометражки не розповідатиму, бо вони не настільки відомі, проте, повірте, не менш хороші.
  І от нарешті "Поводир". Як я вже згадувала, дивилась я його не в кінотеатрі, тому трохи засмучена, бо це зовсім не та атмосфера :(
  Але менше з тим. З перших хвилин фільму мене вразила настільки гарна картинка, дуже професійна зйомка (як для українського кіно). Це дійсно круто!
  Починаючи з вступних титрів я сиділа просто перехопивши подих - так я сиділа і до кінця фільму, дещо схлипуючи носом, тому що змушена була розплакатись (а я дуже рідко плачу під час кіно ;) ) І цим все сказано. Якби я була б на той момент в кінотеатрі, я б, безумовно, заплескала б в долоні. І знаю, таке робили багато людей після перегляду в кінотеатрах. Люди просто вставали і аплодували. Це найбільша похвала. Люди не дарма витратили гроші на квиток. Браво!
  
  Сильна історія, сильне кіно!
  Впевнена, що мабуть багато хто зі мною не погодиться, але це суто моя думка! Мені ця стрічка дуже сподобалась і я потім ще довго радила її своїм друзям :)
  Українське кіно - це круто! Сподіваюсь, з часом ми це зрозуміємо! ;)
  
  

"Знаєш, чому квіти повертаються до сонця? Тому що вони також мають очі..." 

"Там, де тебе чекають завжди гарно пахне. Пахне борщем, молоком і квітами".

"Всесвіт живе лише тим, що вірить". 

 

Ранок починається з стограм!

В мене на квартирі, в дворику, де я живу нині у Львові, є така собі нелегальна "півнушка". Тут собі спокійно розливають горілку та ше й можуть дати закусити шматочком хліба;
коли був сезон овочів, тут мило "вгощали" огірочком - просто казка!
Так от, кожен мій ранок починається з чужих стограм, які шановне панство Львова тут мило так собі розпиває. При чому в цю лавочку заглядають як і безхатченки, так і досить адекватні люди з валізками, в хороших костюмах і з смартфонами О_о
Отак хильнув чарочку -другу, закусив огірочком і побіг на роботу.
Все би нічого, але буквально за 100 метрів від мого дому знаходиться міліція, яка, я більш ніж впевнена, це все кришує.
Будуємо нову країну, рібяткі.

О, і ще згадала: якраз навпроти ж цього хмм... генделика, боксерська асоціація Львова, де займаються гарні, сильні хлопці, яким фактично заборонений алкоголь. Така собі аксіома.

І так, спостерігати за хлопцями-боксерами набагато ліпше, ніж на всіх оцих "хильнув і на роботу". 

Ось так-от.

#IceBucketChallenge

Отож, нарешті, всім привіти :)
Дуже давно мене тут не було, за що, я думаю ви мене пробачите! ;)
Так от, думаю почну свій бложик оновлювати поступово, бо все одно одразу нічого не вийде)

Так от, цього літа по всьому світу та й Україні зокрема, був дуже популярним благодійний  флешмоб #Icebucketchallenge, що в дослівному перекладі означає "Лід, відро, виклик". Схема ніби проста - ти повинен облитися крижаною водою і передати цю естафету друзям :)
Все просто!)
Але багато хто насправді забував, що ця цікава забавка насамперед була створена для того, щоб привернути увагу до такої хвороби, як аміотрофічний склероз, а точніше для фонду, який займається цією проблемою. А оскільки останнім часом фонд фактично не отримував благодійних внесків, то потрібно було вжити якихось заходів, щоб це змінити.

Як відомо, за умовами акції, приймаючи виклик #IceBucketChallenge, учасники флешмобу мають пожертвувати до фонду ALS, що бореться з бічним аміотрофічним склерозом $ 10 та облитися крижаною водою і кинути виклик іншим людям, які мають повторити те саме за наступні 24 години і передати цю естафету далі й далі. Також можна пожертвувати $ 100 і уникнути цієї жахливої екзекуції. :)
Втім, сума пожертви залежить лише від бажання учасників. До слова, за місяць цієї розваги фонд отримав близько 300 млн $, в той час як за цілий попередній рік, отримав лише 2 (!) мільйони доларів. 

В Україні ж, в цей час ситуація теж важка, тож в нас ця відчайдушна забавка має трохи іншу мету. Учасники, за умовою акції, повинні відправити свої гроші або на благодійний фонд tabletochki.org. або на допомогу бійцям на сході, що зараз там боряться за мир в Україні!

Героями відео стали відомі люди, зірки світової сцени Брітні Спірс, Дженіфер Лопес, Джастін Тімберлейк, Шакіра та Леді Гага, голлівудські актори Уілл Сміт, Чарлі Шин, Він Дізель і Міккі Рург, а також Марк Цукерберг, Стівен Спілберг, Білл Гейтс, Джордж Буш-молодший, Кріштіану Роналду, Гомер Сімпсон, Джеремі Кларксон. В Україні до цього флешмобу долучилася перша леді України Марина Порошенко з родиною, депутати, ведучі та й звичайні українці, в тому числі й я :)
Скажу так, це було весело :)
Отож, всі, хто ще не бачив - дивіться і насолоджуйтеся!

Не хочу, щоб мій перший голос був програшним!

На вулиці травень. Тепло. Весна. В країні бардак. Щоранку перша думка в голові: "Яке місто на цей раз? Скільки людей загинуло?.." Я вже скучила за тим часом, коли в новинах розказували про порятунок кота з дерева, чи новий всесвітній рекорд. Справді... І це сумно...
Всі телеканали, весь інтернет наввипередки поспішає повідомити хто? що? де? коли? як? чим? чому? Янукович втік, Азаров геть десь в далекій Австрії, де про нього нібито всі забули, Тимошенко вийшла з тюрми, в. о. президента виконує....кхекхе... Турчинов. Що пробачте? О_О
Турчинов?? Влади в країні ніфіга нема, всі порозбігалися, як щурі. І о так, скоро вибори. Кандидатів в президенти нашої держави безліч, все ті ж самі люди, нічого нового: Тимошенко, Порошенко, Симоненко... Дякувати Богу, хоч Януковича цього разу не буде. Вже спокійніше. Мінус одна неадекватна людина. За кого буду голосувати я? Хммм... Чесно, не знаю.
Але як сказала одна хороша дівчинка : " Не хочу, щоб мій перший голос був програшним!" От так і я. Я хочу проголосувати за того, хто дійсно може щось змінити і вивести країну з цього незрозумілого хаосу. Не знаю, чи є серед кандидатів в президенти гідний представник того, що хочу бачити я. Та й напевно не тільки я!

Декілька слів про Крим.

Судячи зі всього варто щось написати. Але що писати? Рука не підіймається. Думок багато, а злити це в шось одне важко.
Ви мене, звісно, пробачте, але це якийсь пі**ець. Шо робиться з НАШОЮ країною? Так-так, саме з НАШОЮ, а не російською, американською, китайською, гваделупською. Яке сране право має на НАШ Крим "Вєлікая і магучая Рассія"? Раз вже на те пішло, нині Крим є автономною республікою. Який рахується у складі України. І рахується там вже 60!!! років. І йому там досить не погано живеться. І Крим не хоче до Росії, до Путіна, до СРСР. І він це показує. Там живуть нормальні адекватні люди, які знають чого хочуть. Ні, звісно, є там і ті, які вважають за краще пребувати у складі Росії, але я більш ніж впевнена, шо це люди дещо дезорієнтовані і зомбовані ше СРСРівським періодом життя. Та зараз це не головне.
Невже Президент Росії Путін не розуміє, що цими "виходками" він риє собі яму, налаштовуючи проти себе весь світ?? Певно, не розуміє...
А цей кримський референдум?? Він НІЧОГО не дасть. Абсолютно.
Я, звісно, не політик і ним бути не збираюся, але це, що відбувається зараз між Росією та Україною - це просто повна нецензурщина слів, які я б зараз тут охоче виписала, але не буду. Хоч у чомусь стримаюся.
І ви можете мене закидати камінням і плюнути мені в спину, але КРИМ - ЦЕ УКРАЇНА! І не дай Боже, він опиниться у складі Росії. На Красній площі ну дуже багато бруківки. Ну ви розумієте :)
Слава Україні! :)
Всім мир!

це безцінно!

Щастя - сидіти в твоїх обіймах,
Просто бачити, що я потрібна.
Тримати руки на твоїх колінах,
Знати, що в тебе я одна-єдина.

Щастя - твої цілувати губи,
Руку твою в своїй стискати.
Просити тебе бути лиш трошки грубим,
Міцно в обіймах своїх тримати.

Щастя - з тобою мовчки сидіти,
Чути на вухо лише твій подих.
І від кожного руху тремтіти,
Ніби ми тут з тобою просто  два хворих.

Щастя - любити тебе щохвилини,
Дивитися в очі тобі невідривно.
Ми - найщасливіші дві людини,
Бути твоєю - це просто безцінно...

(с)

Дурманно ковтати запах,що зводить з розуму.
І раптом зрозуміти, яке це божевілля.
Увійде шаленим теплом,чи диким морозом
Аромат дівочої шкіри.
Лишиться на подушці зранку,
Просякне кімнату
Аура запаху дівочого аромату.
Вона була тут ще вчора.
Роздягалась, лягала спати 
Але й не думала,
Як же зводить з розуму
Її дівочий запах, немов солодка вата.
Сплетіння мускусу, орхідей
Чи може ніччю стомлених білих лілей.
Її шкіра парує невидимим цвітом.
Ти збирав би його,
Щоб тримати в таємній кишені жакету.
Щоб будь-де відчувати все те.
Як зайдеш у кав'ярню, чи на роботу
Не згубити б, 
Не забути б на сидінні в трамваї,
Не лишити його у поспіху вдома.
Цей аромат,мабуть, не втрачають.
Аромат, що зводить з розуму знову.
Як би тебе запитали
Які ти квіти любиш найбільше
Без вагань, мабуть. просто сказав 
Її квітку плекав би вічно.
Квітку, що зводить з розуму ароматами,
Запаху дівочої шкіри - солодка вата.
(с)

Секунди океан бездонний,
Немов до цього йшла віки. 
Немов ти вічний, нездоланний,
Ти снігом впадеш на повіки.

І ця брутальна ніжність,
І спокій скандальний, гучний.
Це тільки твоя властивість,
У цьому весь ти – незмінний. 

І буду кричати щосили,
Так, як хотіла завжди,
А потім піду безсила,
І ніхто не скаже «зажди».

(с)

я хворію тебенедостатністю

і тебедефіцитом хворію

ти вже викликав в мені звикання, 

з кожним днем тебедоза сильніє...

Все починалося кожного разу однаково,

і тобі навіть ставало зовсім нецікаво спостерігати,

Як вона знімає цей завеликого розміру синій светр і свої нові  черевики.

Проте роздягненої її ніколи не було забагато;

Вона не давала жодних обіцянок, не клялася в любові і не просила залишатися з нею навіки.

І хоча в усі ті дні, коли її світле волосся не прикрашало твої плечі, живіт і нижче,

Ти майже до ранку малював в голові картини звичайного людського щастя,

Вона навіть ставала для тебе рідніша і ближча, зовсім ближче - 

Це було ніби якесь невідоме таїнство причастя...

Проте щоразу вона лишалася на своїй власній  території,

Малюючи у свої голові кольорові літні квітки 

Ти не плутай, хлопче, десь поблизу грудної клітки

Знаки, що пульсують у штанях. Це лише бутафорія...

13.02.14.

Нове!

Оскільки на вулиці вже 2014 рік, 2 лютого, я вирішила, що треба себе і вас порадувати своїм словесним брєдом.
Рік почався якось незрозуміло. Зустріла я його з істерикою, сльозами, подарунками. Та й в принципі як завжди. Це норма.
Ну але хоч побачилася зі своїми друзями і ми файно провели час за чайком :)
І повірте, таке рідко буває, шоб ми зібралися настільки дружньою компанією.

 А потім прийшла сесія і живі позаздрили мертвим... оххоххох, яка це влучна фраза.

Сесію я завжди здаю довго і важко, а все тому, шо я переможець по життю :)

Проте я майже весь час була у Львові, а Львів різдвяний просто неймовірний! І так, я вам щиро раджу відвідати Львів на Новий рік та Різдво - не пошкодуєте. :)


Майже весь цей місяць я була тут оскільки попереду мене чекала кохана сесія.
За цей час я змогла як налагодити відносини з деякими людьми, так їх і зіпсувати. І це теж норма.

Хоча повернуся ше до грудня. Грудень був просто насичений несподіванками і подіями. На жаль, деякі з них я не можу тут опублікувати, але повірте, вони були неймовірними і лишуться надовго в моїй пам'яті ^_^.
Хоча  я незнаю чи були вони на всі сто правильними, але зрештою так мало бути і я цьому рада. Дякую долі і дякую тим людям. 



Шкода, що я не здійснила дещо свої плани на грудень, ну але менше з тим. Ше матиму час.
А ще я відкрила для себе по-новому двох людей. Когось в більшій мірі, когось в меншій.
Але відкрила. Чому сама здивувалася. 

Зверну увагу саме на ту людину, що більше мені відкрилася. Якшо це можна так назвати.
Я колись всіх переконувала, що люди з часом не міняються і лишаються такими як і були. Так ось це так. Але є ВИНЯТКИ. І це саме та людина...
я побачила, як людина змінилася, змінюється. У всьому: у поведінці, у думках, у розмові, у світогляді. І це неймовірно. Ти пізнаєш цю людину, ти відкриваєш в ній те, на що ніколи не звертала уваги, про що навіть ніколи не могла подумати. І це просто дарує тобі безмежне задоволення, як би пафосно зараз це не звучало.



І користуючись моментом звертаюся зараз саме до тебе, в такі моменти, Я ПРОСТО ЗАХОПЛЮЮСЯ ТОБОЮ!

Це був такий коротенький ліричний відступ :)

І так, сесію я майже здала, підписалася на шось дуже важливе і неймовірне для себе, і все майже добре! :)

Всім мир :)