Ранок починається з стограм!

В мене на квартирі, в дворику, де я живу нині у Львові, є така собі нелегальна "півнушка". Тут собі спокійно розливають горілку та ше й можуть дати закусити шматочком хліба;
коли був сезон овочів, тут мило "вгощали" огірочком - просто казка!
Так от, кожен мій ранок починається з чужих стограм, які шановне панство Львова тут мило так собі розпиває. При чому в цю лавочку заглядають як і безхатченки, так і досить адекватні люди з валізками, в хороших костюмах і з смартфонами О_о
Отак хильнув чарочку -другу, закусив огірочком і побіг на роботу.
Все би нічого, але буквально за 100 метрів від мого дому знаходиться міліція, яка, я більш ніж впевнена, це все кришує.
Будуємо нову країну, рібяткі.

О, і ще згадала: якраз навпроти ж цього хмм... генделика, боксерська асоціація Львова, де займаються гарні, сильні хлопці, яким фактично заборонений алкоголь. Така собі аксіома.

І так, спостерігати за хлопцями-боксерами набагато ліпше, ніж на всіх оцих "хильнув і на роботу". 

Ось так-от.

#IceBucketChallenge

Отож, нарешті, всім привіти :)
Дуже давно мене тут не було, за що, я думаю ви мене пробачите! ;)
Так от, думаю почну свій бложик оновлювати поступово, бо все одно одразу нічого не вийде)

Так от, цього літа по всьому світу та й Україні зокрема, був дуже популярним благодійний  флешмоб #Icebucketchallenge, що в дослівному перекладі означає "Лід, відро, виклик". Схема ніби проста - ти повинен облитися крижаною водою і передати цю естафету друзям :)
Все просто!)
Але багато хто насправді забував, що ця цікава забавка насамперед була створена для того, щоб привернути увагу до такої хвороби, як аміотрофічний склероз, а точніше для фонду, який займається цією проблемою. А оскільки останнім часом фонд фактично не отримував благодійних внесків, то потрібно було вжити якихось заходів, щоб це змінити.

Як відомо, за умовами акції, приймаючи виклик #IceBucketChallenge, учасники флешмобу мають пожертвувати до фонду ALS, що бореться з бічним аміотрофічним склерозом $ 10 та облитися крижаною водою і кинути виклик іншим людям, які мають повторити те саме за наступні 24 години і передати цю естафету далі й далі. Також можна пожертвувати $ 100 і уникнути цієї жахливої екзекуції. :)
Втім, сума пожертви залежить лише від бажання учасників. До слова, за місяць цієї розваги фонд отримав близько 300 млн $, в той час як за цілий попередній рік, отримав лише 2 (!) мільйони доларів. 

В Україні ж, в цей час ситуація теж важка, тож в нас ця відчайдушна забавка має трохи іншу мету. Учасники, за умовою акції, повинні відправити свої гроші або на благодійний фонд tabletochki.org. або на допомогу бійцям на сході, що зараз там боряться за мир в Україні!

Героями відео стали відомі люди, зірки світової сцени Брітні Спірс, Дженіфер Лопес, Джастін Тімберлейк, Шакіра та Леді Гага, голлівудські актори Уілл Сміт, Чарлі Шин, Він Дізель і Міккі Рург, а також Марк Цукерберг, Стівен Спілберг, Білл Гейтс, Джордж Буш-молодший, Кріштіану Роналду, Гомер Сімпсон, Джеремі Кларксон. В Україні до цього флешмобу долучилася перша леді України Марина Порошенко з родиною, депутати, ведучі та й звичайні українці, в тому числі й я :)
Скажу так, це було весело :)
Отож, всі, хто ще не бачив - дивіться і насолоджуйтеся!

Не хочу, щоб мій перший голос був програшним!

На вулиці травень. Тепло. Весна. В країні бардак. Щоранку перша думка в голові: "Яке місто на цей раз? Скільки людей загинуло?.." Я вже скучила за тим часом, коли в новинах розказували про порятунок кота з дерева, чи новий всесвітній рекорд. Справді... І це сумно...
Всі телеканали, весь інтернет наввипередки поспішає повідомити хто? що? де? коли? як? чим? чому? Янукович втік, Азаров геть десь в далекій Австрії, де про нього нібито всі забули, Тимошенко вийшла з тюрми, в. о. президента виконує....кхекхе... Турчинов. Що пробачте? О_О
Турчинов?? Влади в країні ніфіга нема, всі порозбігалися, як щурі. І о так, скоро вибори. Кандидатів в президенти нашої держави безліч, все ті ж самі люди, нічого нового: Тимошенко, Порошенко, Симоненко... Дякувати Богу, хоч Януковича цього разу не буде. Вже спокійніше. Мінус одна неадекватна людина. За кого буду голосувати я? Хммм... Чесно, не знаю.
Але як сказала одна хороша дівчинка : " Не хочу, щоб мій перший голос був програшним!" От так і я. Я хочу проголосувати за того, хто дійсно може щось змінити і вивести країну з цього незрозумілого хаосу. Не знаю, чи є серед кандидатів в президенти гідний представник того, що хочу бачити я. Та й напевно не тільки я!

Декілька слів про Крим.

Судячи зі всього варто щось написати. Але що писати? Рука не підіймається. Думок багато, а злити це в шось одне важко.
Ви мене, звісно, пробачте, але це якийсь пі**ець. Шо робиться з НАШОЮ країною? Так-так, саме з НАШОЮ, а не російською, американською, китайською, гваделупською. Яке сране право має на НАШ Крим "Вєлікая і магучая Рассія"? Раз вже на те пішло, нині Крим є автономною республікою. Який рахується у складі України. І рахується там вже 60!!! років. І йому там досить не погано живеться. І Крим не хоче до Росії, до Путіна, до СРСР. І він це показує. Там живуть нормальні адекватні люди, які знають чого хочуть. Ні, звісно, є там і ті, які вважають за краще пребувати у складі Росії, але я більш ніж впевнена, шо це люди дещо дезорієнтовані і зомбовані ше СРСРівським періодом життя. Та зараз це не головне.
Невже Президент Росії Путін не розуміє, що цими "виходками" він риє собі яму, налаштовуючи проти себе весь світ?? Певно, не розуміє...
А цей кримський референдум?? Він НІЧОГО не дасть. Абсолютно.
Я, звісно, не політик і ним бути не збираюся, але це, що відбувається зараз між Росією та Україною - це просто повна нецензурщина слів, які я б зараз тут охоче виписала, але не буду. Хоч у чомусь стримаюся.
І ви можете мене закидати камінням і плюнути мені в спину, але КРИМ - ЦЕ УКРАЇНА! І не дай Боже, він опиниться у складі Росії. На Красній площі ну дуже багато бруківки. Ну ви розумієте :)
Слава Україні! :)
Всім мир!

це безцінно!

Щастя - сидіти в твоїх обіймах,
Просто бачити, що я потрібна.
Тримати руки на твоїх колінах,
Знати, що в тебе я одна-єдина.

Щастя - твої цілувати губи,
Руку твою в своїй стискати.
Просити тебе бути лиш трошки грубим,
Міцно в обіймах своїх тримати.

Щастя - з тобою мовчки сидіти,
Чути на вухо лише твій подих.
І від кожного руху тремтіти,
Ніби ми тут з тобою просто  два хворих.

Щастя - любити тебе щохвилини,
Дивитися в очі тобі невідривно.
Ми - найщасливіші дві людини,
Бути твоєю - це просто безцінно...

(с)

Дурманно ковтати запах,що зводить з розуму.
І раптом зрозуміти, яке це божевілля.
Увійде шаленим теплом,чи диким морозом
Аромат дівочої шкіри.
Лишиться на подушці зранку,
Просякне кімнату
Аура запаху дівочого аромату.
Вона була тут ще вчора.
Роздягалась, лягала спати 
Але й не думала,
Як же зводить з розуму
Її дівочий запах, немов солодка вата.
Сплетіння мускусу, орхідей
Чи може ніччю стомлених білих лілей.
Її шкіра парує невидимим цвітом.
Ти збирав би його,
Щоб тримати в таємній кишені жакету.
Щоб будь-де відчувати все те.
Як зайдеш у кав'ярню, чи на роботу
Не згубити б, 
Не забути б на сидінні в трамваї,
Не лишити його у поспіху вдома.
Цей аромат,мабуть, не втрачають.
Аромат, що зводить з розуму знову.
Як би тебе запитали
Які ти квіти любиш найбільше
Без вагань, мабуть. просто сказав 
Її квітку плекав би вічно.
Квітку, що зводить з розуму ароматами,
Запаху дівочої шкіри - солодка вата.
(с)

Секунди океан бездонний,
Немов до цього йшла віки. 
Немов ти вічний, нездоланний,
Ти снігом впадеш на повіки.

І ця брутальна ніжність,
І спокій скандальний, гучний.
Це тільки твоя властивість,
У цьому весь ти – незмінний. 

І буду кричати щосили,
Так, як хотіла завжди,
А потім піду безсила,
І ніхто не скаже «зажди».

(с)

я хворію тебенедостатністю

і тебедефіцитом хворію

ти вже викликав в мені звикання, 

з кожним днем тебедоза сильніє...

Все починалося кожного разу однаково,

і тобі навіть ставало зовсім нецікаво спостерігати,

Як вона знімає цей завеликого розміру синій светр і свої нові  черевики.

Проте роздягненої її ніколи не було забагато;

Вона не давала жодних обіцянок, не клялася в любові і не просила залишатися з нею навіки.

І хоча в усі ті дні, коли її світле волосся не прикрашало твої плечі, живіт і нижче,

Ти майже до ранку малював в голові картини звичайного людського щастя,

Вона навіть ставала для тебе рідніша і ближча, зовсім ближче - 

Це було ніби якесь невідоме таїнство причастя...

Проте щоразу вона лишалася на своїй власній  території,

Малюючи у свої голові кольорові літні квітки 

Ти не плутай, хлопче, десь поблизу грудної клітки

Знаки, що пульсують у штанях. Це лише бутафорія...

13.02.14.

Нове!

Оскільки на вулиці вже 2014 рік, 2 лютого, я вирішила, що треба себе і вас порадувати своїм словесним брєдом.
Рік почався якось незрозуміло. Зустріла я його з істерикою, сльозами, подарунками. Та й в принципі як завжди. Це норма.
Ну але хоч побачилася зі своїми друзями і ми файно провели час за чайком :)
І повірте, таке рідко буває, шоб ми зібралися настільки дружньою компанією.

 А потім прийшла сесія і живі позаздрили мертвим... оххоххох, яка це влучна фраза.

Сесію я завжди здаю довго і важко, а все тому, шо я переможець по життю :)

Проте я майже весь час була у Львові, а Львів різдвяний просто неймовірний! І так, я вам щиро раджу відвідати Львів на Новий рік та Різдво - не пошкодуєте. :)


Майже весь цей місяць я була тут оскільки попереду мене чекала кохана сесія.
За цей час я змогла як налагодити відносини з деякими людьми, так їх і зіпсувати. І це теж норма.

Хоча повернуся ше до грудня. Грудень був просто насичений несподіванками і подіями. На жаль, деякі з них я не можу тут опублікувати, але повірте, вони були неймовірними і лишуться надовго в моїй пам'яті ^_^.
Хоча  я незнаю чи були вони на всі сто правильними, але зрештою так мало бути і я цьому рада. Дякую долі і дякую тим людям. 



Шкода, що я не здійснила дещо свої плани на грудень, ну але менше з тим. Ше матиму час.
А ще я відкрила для себе по-новому двох людей. Когось в більшій мірі, когось в меншій.
Але відкрила. Чому сама здивувалася. 

Зверну увагу саме на ту людину, що більше мені відкрилася. Якшо це можна так назвати.
Я колись всіх переконувала, що люди з часом не міняються і лишаються такими як і були. Так ось це так. Але є ВИНЯТКИ. І це саме та людина...
я побачила, як людина змінилася, змінюється. У всьому: у поведінці, у думках, у розмові, у світогляді. І це неймовірно. Ти пізнаєш цю людину, ти відкриваєш в ній те, на що ніколи не звертала уваги, про що навіть ніколи не могла подумати. І це просто дарує тобі безмежне задоволення, як би пафосно зараз це не звучало.



І користуючись моментом звертаюся зараз саме до тебе, в такі моменти, Я ПРОСТО ЗАХОПЛЮЮСЯ ТОБОЮ!

Це був такий коротенький ліричний відступ :)

І так, сесію я майже здала, підписалася на шось дуже важливе і неймовірне для себе, і все майже добре! :)

Всім мир :) 

тобі присвячується.

Ти приходиш і йдеш не сказавши ні слова,
Ти розбиваєш ущент душу мою...
Та щоразу ідеш й не лишаєш нічого,
А я просто лиш мовчки, лиш мовчки стою...

Ти даруєш надію на щось неймовірне
Ти даруєш надію на щось неземне
Та щоразу ти бачиш мене мов покірну
Що так болісно в серце вражає мене


Ти щоразу даруєш, але враз забираєш
Ти щоразу приходиш та щоразу ідеш
Лиш скажи мені, що ти від мене чекаєш
І як із цим всім залишатись тепер?


12.01.2014р.