це безцінно!

Щастя - сидіти в твоїх обіймах,
Просто бачити, що я потрібна.
Тримати руки на твоїх колінах,
Знати, що в тебе я одна-єдина.

Щастя - твої цілувати губи,
Руку твою в своїй стискати.
Просити тебе бути лиш трошки грубим,
Міцно в обіймах своїх тримати.

Щастя - з тобою мовчки сидіти,
Чути на вухо лише твій подих.
І від кожного руху тремтіти,
Ніби ми тут з тобою просто  два хворих.

Щастя - любити тебе щохвилини,
Дивитися в очі тобі невідривно.
Ми - найщасливіші дві людини,
Бути твоєю - це просто безцінно...

(с)

Дурманно ковтати запах,що зводить з розуму.
І раптом зрозуміти, яке це божевілля.
Увійде шаленим теплом,чи диким морозом
Аромат дівочої шкіри.
Лишиться на подушці зранку,
Просякне кімнату
Аура запаху дівочого аромату.
Вона була тут ще вчора.
Роздягалась, лягала спати 
Але й не думала,
Як же зводить з розуму
Її дівочий запах, немов солодка вата.
Сплетіння мускусу, орхідей
Чи може ніччю стомлених білих лілей.
Її шкіра парує невидимим цвітом.
Ти збирав би його,
Щоб тримати в таємній кишені жакету.
Щоб будь-де відчувати все те.
Як зайдеш у кав'ярню, чи на роботу
Не згубити б, 
Не забути б на сидінні в трамваї,
Не лишити його у поспіху вдома.
Цей аромат,мабуть, не втрачають.
Аромат, що зводить з розуму знову.
Як би тебе запитали
Які ти квіти любиш найбільше
Без вагань, мабуть. просто сказав 
Її квітку плекав би вічно.
Квітку, що зводить з розуму ароматами,
Запаху дівочої шкіри - солодка вата.
(с)

Секунди океан бездонний,
Немов до цього йшла віки. 
Немов ти вічний, нездоланний,
Ти снігом впадеш на повіки.

І ця брутальна ніжність,
І спокій скандальний, гучний.
Це тільки твоя властивість,
У цьому весь ти – незмінний. 

І буду кричати щосили,
Так, як хотіла завжди,
А потім піду безсила,
І ніхто не скаже «зажди».

(с)

я хворію тебенедостатністю

і тебедефіцитом хворію

ти вже викликав в мені звикання, 

з кожним днем тебедоза сильніє...

Все починалося кожного разу однаково,

і тобі навіть ставало зовсім нецікаво спостерігати,

Як вона знімає цей завеликого розміру синій светр і свої нові  черевики.

Проте роздягненої її ніколи не було забагато;

Вона не давала жодних обіцянок, не клялася в любові і не просила залишатися з нею навіки.

І хоча в усі ті дні, коли її світле волосся не прикрашало твої плечі, живіт і нижче,

Ти майже до ранку малював в голові картини звичайного людського щастя,

Вона навіть ставала для тебе рідніша і ближча, зовсім ближче - 

Це було ніби якесь невідоме таїнство причастя...

Проте щоразу вона лишалася на своїй власній  території,

Малюючи у свої голові кольорові літні квітки 

Ти не плутай, хлопче, десь поблизу грудної клітки

Знаки, що пульсують у штанях. Це лише бутафорія...

13.02.14.

Нове!

Оскільки на вулиці вже 2014 рік, 2 лютого, я вирішила, що треба себе і вас порадувати своїм словесним брєдом.
Рік почався якось незрозуміло. Зустріла я його з істерикою, сльозами, подарунками. Та й в принципі як завжди. Це норма.
Ну але хоч побачилася зі своїми друзями і ми файно провели час за чайком :)
І повірте, таке рідко буває, шоб ми зібралися настільки дружньою компанією.

 А потім прийшла сесія і живі позаздрили мертвим... оххоххох, яка це влучна фраза.

Сесію я завжди здаю довго і важко, а все тому, шо я переможець по життю :)

Проте я майже весь час була у Львові, а Львів різдвяний просто неймовірний! І так, я вам щиро раджу відвідати Львів на Новий рік та Різдво - не пошкодуєте. :)


Майже весь цей місяць я була тут оскільки попереду мене чекала кохана сесія.
За цей час я змогла як налагодити відносини з деякими людьми, так їх і зіпсувати. І це теж норма.

Хоча повернуся ше до грудня. Грудень був просто насичений несподіванками і подіями. На жаль, деякі з них я не можу тут опублікувати, але повірте, вони були неймовірними і лишуться надовго в моїй пам'яті ^_^.
Хоча  я незнаю чи були вони на всі сто правильними, але зрештою так мало бути і я цьому рада. Дякую долі і дякую тим людям. 



Шкода, що я не здійснила дещо свої плани на грудень, ну але менше з тим. Ше матиму час.
А ще я відкрила для себе по-новому двох людей. Когось в більшій мірі, когось в меншій.
Але відкрила. Чому сама здивувалася. 

Зверну увагу саме на ту людину, що більше мені відкрилася. Якшо це можна так назвати.
Я колись всіх переконувала, що люди з часом не міняються і лишаються такими як і були. Так ось це так. Але є ВИНЯТКИ. І це саме та людина...
я побачила, як людина змінилася, змінюється. У всьому: у поведінці, у думках, у розмові, у світогляді. І це неймовірно. Ти пізнаєш цю людину, ти відкриваєш в ній те, на що ніколи не звертала уваги, про що навіть ніколи не могла подумати. І це просто дарує тобі безмежне задоволення, як би пафосно зараз це не звучало.



І користуючись моментом звертаюся зараз саме до тебе, в такі моменти, Я ПРОСТО ЗАХОПЛЮЮСЯ ТОБОЮ!

Це був такий коротенький ліричний відступ :)

І так, сесію я майже здала, підписалася на шось дуже важливе і неймовірне для себе, і все майже добре! :)

Всім мир :)