Щось цікаве! :) : Особисто про особисте

Показ дописів із міткою Особисто про особисте. Показати всі дописи

четвер, 26 січня 2017 р.

YulkaO. || 20 фактів про мене :)

Хочете дізнатись про мене трішки більше? Тоді це відео для Вас 😍😉

четвер, 9 квітня 2015 р.

Таке шось

Я давно планувала щось сюди написати, бо і виписатись\виговоритись треба комусь, але й не хочеться, щоб хтось щось знав. Дивне відчуття.
Моє життя зараз настільки змінює свій поворот, що я просто не можу уявити, як з тим всім розібратись і що мене чекає далі.
Водночас все ніби добре, але й в той же самий момент все настільки паршиво, що аж опускаються руки...
Кажуть, коли зачиняються одні двері, то обов'язково десь відкриваються інші. В моєму випадку ті двері всі закриті. Або це я лиш так думаю...
Я щодня даю собі настанови, що маю зробити завтра та все це залишається лише в думках. До діла майже нічого не доходить.
Весна - час змін. А я цих змін боюся. Бо не знаю чи це саме те, що мені необхідно. Дурня якась. В мене цілковита апатія до всього. Я знаю і розумію, що так не можна і це не правильно та нічого не можу з цим вдіяти.
Не хочеться засмучувати ні себе, ні своїх близьких( а це, на жаль, буває часто).
Мабуть, мені просто треба хороша взбучка, щоб хтось надоумив мене й дав чарівного копняка, який би змусив мене трохи розворушитися. Але ж де цей хтось??

четвер, 13 лютого 2014 р.

це безцінно!

Щастя - сидіти в твоїх обіймах,
Просто бачити, що я потрібна.
Тримати руки на твоїх колінах,
Знати, що в тебе я одна-єдина.

Щастя - твої цілувати губи,
Руку твою в своїй стискати.
Просити тебе бути лиш трошки грубим,
Міцно в обіймах своїх тримати.

Щастя - з тобою мовчки сидіти,
Чути на вухо лише твій подих.
І від кожного руху тремтіти,
Ніби ми тут з тобою просто два хворих.

Щастя - любити тебе щохвилини,
Дивитися в очі тобі невідривно.
Ми - найщасливіші дві людини,
Бути твоєю - це просто безцінно...

(с)

Дурманно ковтати запах,що зводить з розуму.
І раптом зрозуміти, яке це божевілля.
Увійде шаленим теплом,чи диким морозом
Аромат дівочої шкіри.
Лишиться на подушці зранку,
Просякне кімнату
Аура запаху дівочого аромату.
Вона була тут ще вчора.
Роздягалась, лягала спати
Але й не думала,
Як же зводить з розуму
Її дівочий запах, немов солодка вата.
Сплетіння мускусу, орхідей
Чи може ніччю стомлених білих лілей.
Її шкіра парує невидимим цвітом.
Ти збирав би його,
Щоб тримати в таємній кишені жакету.
Щоб будь-де відчувати все те.
Як зайдеш у кав'ярню, чи на роботу
Не згубити б,
Не забути б на сидінні в трамваї,
Не лишити його у поспіху вдома.
Цей аромат,мабуть, не втрачають.
Аромат, що зводить з розуму знову.
Як би тебе запитали
Які ти квіти любиш найбільше
Без вагань, мабуть. просто сказав
Її квітку плекав би вічно.
Квітку, що зводить з розуму ароматами,
Запаху дівочої шкіри - солодка вата.
(с)

Секунди океан бездонний,
Немов до цього йшла віки.
Немов ти вічний, нездоланний,
Ти снігом впадеш на повіки.

І ця брутальна ніжність,
І спокій скандальний, гучний.
Це тільки твоя властивість,
У цьому весь ти – незмінний.

І буду кричати щосили,
Так, як хотіла завжди,
А потім піду безсила,
І ніхто не скаже «зажди».

(с)

я хворію тебенедостатністю

і тебедефіцитом хворію

ти вже викликав в мені звикання,

з кожним днем тебедоза сильніє...

Все починалося кожного разу однаково,

і тобі навіть ставало зовсім нецікаво спостерігати,

Як вона знімає цей завеликого розміру синій светр і свої нові черевики.

Проте роздягненої її ніколи не було забагато;

Вона не давала жодних обіцянок, не клялася в любові і не просила залишатися з нею навіки.

І хоча в усі ті дні, коли її світле волосся не прикрашало твої плечі, живіт і нижче,

Ти майже до ранку малював в голові картини звичайного людського щастя,

Вона навіть ставала для тебе рідніша і ближча, зовсім ближче -

Це було ніби якесь невідоме таїнство причастя...

Проте щоразу вона лишалася на своїй власній території,

Малюючи у свої голові кольорові літні квітки

Ти не плутай, хлопче, десь поблизу грудної клітки

Знаки, що пульсують у штанях. Це лише бутафорія...

13.02.14.

неділя, 12 січня 2014 р.

тобі присвячується.

Ти приходиш і йдеш не сказавши ні слова,
Ти розбиваєш ущент душу мою...
Та щоразу ідеш й не лишаєш нічого,
А я просто лиш мовчки, лиш мовчки стою...

Ти даруєш надію на щось неймовірне
Ти даруєш надію на щось неземне
Та щоразу ти бачиш мене мов покірну
Що так болісно в серце вражає мене

Ти щоразу даруєш, але враз забираєш
Ти щоразу приходиш та щоразу ідеш
Лиш скажи мені, що ти від мене чекаєш
І як із цим всім залишатись тепер?

12.01.2014р.

понеділок, 11 листопада 2013 р.

Я чекаю щастя від долі,
Що його десь ховає вона
Та воно десь біжить мимоволі
Чи може хтось його навмисне трима?

Воно тікає кудись далеко
Все вперед, все біжить, все жене
Наче не бачить нікого попереду
Хоч колись воно мене здожене?..

09.11.2013р

понеділок, 30 вересня 2013 р.

Сповідь моєї душі.

На дворі тихо хлюпає осінь.
Пожовкли останні кущі.
Тільки я тут тихенько записую
Щиру сповідь своєї душі.

Все змінилось. Все різко не так.
І не буде усе вже інакше
Я згрішила. Я винна. Ще б пак!
І учора, й сьогодні, й позавше.

Той вогонь, що у серці горить
Те ядро, що бажає життя.
Все згоріло. Лише на мить
Я була як сама не своя.

Я шкодую за те, що вчинила
Але то було моє життя
Я би дуже хотіла все виправити
Та назад вже нема вороття.

Я незнаю, чи ти зрозумієш
Чи ти зможеш забути те все
Та я думаю, ти це зумієш
Хай там що нас чекає іще.

На дворі тихо хлюпає осінь.
Пожовкли останні кущі
Тільки я тут тихенько записую
Щиру сповідь своєї душі...

29.09. 13р.

МАМА!

Мама. Як рідне нам це слово. Ми йдемо з ним по життю від самого нашого народження і до самої смерті. Мама. Як багато вона для нас робить. Ті всі недоспані ночі, які вона присвячувала нам та нашому комфорту, нашій безпеці. Усе для нас. Усе, щоб нам було добре.
Мама. Саме її ім'я ми згадуємо коли нам добре і коли нам безмежно погано. Мама.
Мама завжди намагається дати нам найкраще. Вона переживає з нами усі наші перемоги та усі наші негаразди. Мама.
І навіть якщо ти знаходишся за сотні кілометрів від неї, мама завжди з нетерпінням чекає твого повернення додому. Вона неодмінно зготує твій улюблений червоний борщ чи яблучний пиріг. І нехай не завжди з мамою буває все гладко і інколи ви обоє переходите межу і просто сваритеся до останнього, все одно, рано чи пізно, ви виправите свої помилки і знову помиритеся. І все в вас буде добре. Адже це твоя мама. А мамі можна все. Вона в тебе єдина. І не дай Боже її втратити. Адже деякі дітки тільки й мріють мати справжню маму, яка обійме й приголубить. під рукою якої ти завжди почуватимешся в безпеці.
Інколи мамі достатньо просто зателефонувати. І сказати їй: " Мамо, ти в мене найкраща!"
Любіть своїх батьків, адже ніколи не знаєш, коли ти їх втратиш.

SORRY!

Ніколи не сваріться з дорогою Вам людиною. Це дуже боляче. Обидвом. Навіть якщо це вже і сталося, то робіть все для того, щоб це виправити. Адже життя непередбачуване і ніхто не знає, що від нього чекати. Ніхто не знає, що з нами може статися. Я скільки разів вже переконувалася в тому, що дорогих тобі людей треба прощати. А тим більше, якщо ви посварилися через якусь дрібницю. Дійсно дурницю. Так в мене було декілька днів тому. Через що? Через якусь фігню. За що мені вдвічі образливіше. Але...

Я знаю, що ТИ рано чи пізно це прочитаєш. І мене зрозумієш. Принаймні я на це сподіваюсь. І я хочу попросити в тебе вибачення. Дійсно. Можливо я була не права, але то моє життя. І я роблю так, як вважаю за потрібне. І хай там що. Ти це прочитаєш. Я знаю. І, надіюсь, мене зрозумієш.

Прости мені ще раз.
Я не хотіла.
Не хотіла.