Євромайдан: що він для мене?

Ось вже 25 добу український народ доводить, що йому набридло жити при такій владі. Ось уже 25 добу люди різних професій та різного віку виходять на Євромайдан. Євромайдан збирається усюди: Київ, Львів, Луцьк, Одеса, Крим, Харків. Чикаго, Нью — Йорк, Париж, Варшава, Берлін — це лише короткий список міст, які виступають в підтримку українського Євромайдану.
Спочатку це все було створено на підтримку вступу України до Європейського Союзу. Та навіть попри те, що наш вельмишановний президент не підписав угоду з ЄС (що спричинило масове обурення і ще більше людей вийшло на Майдан) , люди навпаки ще більше збунтувалися і не збираються розходитися. Вони вимагають відставки уряду Азарова та й навіть відставки Президента, що не дивно. Народ стоїть, ночує, живе на Майдані. І як не дивно, там є всі для цього необхідні умови. Їжа, гарячий чай, одяг, медична допомога. Приїжджим з інших міст надається безкоштовне житло, навіть небайдужі кияни беруть до себе на нічліг активістів з майдану.
Чим Євромайдан являється для мене? Це насамперед волевиявлення людського духу, людської свободи.
По-друге, це безмежно цікаво. Так, саме цікаво. Адже це вже історія, і це безмежно круто, що ти береш у ній участь. По-третє, це твоя країна і ти вірішуєш якою їй бути.
АЛЕ: влада не хоче чути народ, вона посилає “Беркут” на ні в чому не винних людей, які просто відстоюють свою думку. Вона розганяє майдан, під приводом поставити новорічну “йолку”.
А тим часом, вона все ще замилює людям очі, що “Ми налаштовані на Європу!”, а сама в цей час їде до Росії і там нібито обговорює ціну російського газу для України, хоча подейкують, що не за газом він туди їздив.
Отож, можу сказати, що Україна давно чекала на Євромайдан. У всіх сенсах цього слова.

 Щоб вийти, щоб довести, щоб перемогти!

Борімося, браття, адже ми того варті!Слава Україні!

Фото: з Інтернету

НОВОВОЛИНСЬК ЗА ЄВРОПУ!

У суботу та неділю, 23 та 24 листопада у м. Нововолинськ відбулися досить визначні події. У суботу, 23 листопада, міська влада, громадські діячі, вчителі, молодь та просто небайдужі люди зібралися, щоб вшанувати пам'ять усіх полеглих українців від Голодомору у 1932-33 роках. На заході були присутні близько 200 людей, які запалили свічки пам'яті та відстояли поминальний молебень. Нововолинці вшанували пам'ять про загиблих хвилиною мовчання та виклали великий хрест із палаючих свічок та лампадок. 

У неділю ж, 24 листопада небайдужі нововолинці, не зважаючи на не досить сприятливу погоду зібралися біля пам'ятника Тарасу Шевченку, на так званий #Євромайдан, який зараз відбувається майже у всіх містах нашої країни. На будівлі, що навпроти Палацу Культури вивісили великий синій прапор, що символізує ЄС (12 зірочок у колі).

Присутніх нарахували близько 400 осіб. Люди зібралися під українськими прапорами та українськими піснями. Гімн України співали всім нашим "маленьким майданом". Пісня відомого українського гурту "Океан Ельзи" "Вставай!" звучала досить символічно і як то кажуть, "в тему". 

"НОВОВОЛИНСЬК ЗА ЄВРОПУ!" - саме під таким гаслом пройшов мітинг на підтримку євроінтеграції. 

Україна готова боротися і сьогоднішня ситуація це доводить. Люди збираються і їх усе більше і більше. Лише з Нововолинська до Києва на #євромайдан поїхало відстоювати свою думку близько 30 осіб. 

"Наших народних депутатів треба відправити в Магадан" - висловився один із присутніх громадських діячів міста. 

Загалом, вступ України в ЄС підтримують 78% нововолинців. 

Можу сказати лише одне: народ не збирається здаватися і#Євромайдан'и по Україні і світу це доводять. Слава Україні!

фото: Шворак Ярослав;
Микола Біднюк.

  

     

Ів Аньєс
"Журналістика а ля франсез. Підручник із журналістики"

Ів Аньєс - французький журналіст та громадський діяч та просто шанована людина у Франції, приїхав до Львова, де представив свою книжку "Підручник із журналістики". У книгарню "Є" прийшло дуже багато охочих послухати цікаву розповідь пана Аньєса про сучасну журналістику як у Франції, так і в Україні.
Автор книги працює одним з головних редакторів французького видання "Le Mond", що є досить популярним у Франції. Викладає журналістику уже протягом 30 років. 

"Головна задача журналіста розказати правду, надати факти, відповіді, пояснити контекст." 
"Друкована преса занепадає. Так, її читають, але майбутнє - за інтернетом."
"Свобода слова - найбільше благо людини"

Пан Аньєс наголосив, що журналіст насамперед має бути професіоналом, надавати лише перевірену інформацію та дотримуватися журналістської етики.

"Журналіст передусім повинен бути професійним, а талант - це вже так, це вже бонус!"Загалом зустріч пройшла у гарній теплій атмосфері, всі відвідувачі залишилися задоволені. Наприкінці автор з радістю роздавав автографи та фотографувався із усіма охочими.

Тарас Шевченко у моєму житті.

Тарас Григорович Шевченко. Це ім'я відоме усьому світові. Саме цей чоловік у більшості людей асоціюється з Україною. І це не дивно. Адже саме ця людина є генієм нашого народу, нашим світочем, нашим наставником. В кожному українському місті є вулиця, проспект, чи парк названий його ім'ям. А пам'ятники Шевченку вже давно існують за межами України. Саме його вірші діти найперше починають вивчати у школі, продовжують вивчати його творчість в університетах. Він того вартий. Годі й шукати більш багатогранну постать в українській літературі, ніж Тарас Григорович Шевченко.
Напевне всі знають нелегку історію долі цього великого чоловіка, що йому випало пережити і наскільки мужньо він з цим впорався.

Якщо говорити особисто про мене, то для мене Тарас Шевченко завжди був чимось рідним. В хаті у моєї бабусі завжди висіло два портрети: Шевченка і Франка. Коли я була маленька, вона завжди казала, шо ті два чоловіки колись були дуже відомими. Звісно, тоді я не розуміла про що вона говорить. Та ці портрети висять у неї в будинку і досі. І це чудово.
В нас завжди “Кобзар” стоїть на видноті. Інколи його читає дідусь, інколи бабуся читає напам'ять “Реве та стогне”. Що всіх безмежно дивує:

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма...

Дивно, але більше ніж 150 років тому Шевченко писав про те, що є безмежно актуальним сьогодні. Майже ті самі люди, майже ті самі проблеми.
Він ніби знав, що за стільки років майже нічого не зміниться. Але тут постає питання чому він так був в тому впевнений. Це ж яку треба мати силу духу, щоб у тодішніх умовах не зламатися, не збайдужіти душею, а все перейматися через долю своєї країни, ще б всі переймалися долею своєї країни так, як робив це Тарас Григорович Шевченко.
Я не буду зараз розповідати про Шевченка, про всю його біографію. Всі і так її знають, хто більше, хто менше. Так, у нього була важка доля, проте незважаючи на це він гідно прожив своє життя. І саме цим всім, саме своєю волею, своєю силою духу Шевченко добився світового визнання. Домігся того, щоб люди йшли по його слідам, щоб люди боролися. “Борітеся — поборете...”

Мабуть, у свідомості кожного українця Тарас Шевченко лишив слід справжнього борця, провідника, месії...
Можу сказати лише одне, я пишаюся тим, що я народилася і живу у країні, в якій існували такі великі люди, як Тарас Григорович Шевченко і намагатимуся робити все для того, щоб і мої діти цим пишалися! Я впевнена, що історія про цього видатного українця буде ще століттями жити і набирати все більше і більше сутності і поваги. Слава Тарасу Григоровичу Шевченку — великому українцю!

Я чекаю щастя від долі,
Що його десь ховає вона
Та воно десь біжить мимоволі
Чи може хтось його навмисне трима?

Воно тікає кудись далеко
Все вперед, все біжить, все жене
Наче не бачить нікого попереду
Хоч колись воно мене здожене?..

09.11.2013р

Сучасні витрати львівського студента.

Кому що болить.

Оскільки сьогодні лише середа, а в мене в кишені лишилося 35 гривень 45 копійок до кінця тижня, в мене виникла ідея підрахувати сьогоднішні витрати львівського студента. Напевно кожен з нас неодноразово потрапляв у такі не дуже приємні ситуації, коли попереду ще майже цілий тиждень навчання, а в тебе в гаманці гуляє вітер. :) Особливо, коли ти не львівський і тобі в принципі немає де брати гроші на кожен день. Це я маю на увазі тих людей, хто бере  гроші у батьків і т. д.
Так от, я не львівська і грошей багато не маю. :)
Ну насамперед оскільки гуртожиток мені не світить, то я вимушена знімати квартиру. І я вам скажу це з однієї сторони добре, а з іншої відповідно - ні.
Так, це твоя квартира (ну порівняно твоя :) ) і ти можеш почуватися тут комфортно. Можеш приводити друзів "на чай", можеш співати в душі, і не тільки в душі :)
Але це все коштує великих грошей, тим паче у Львові. У моєму випадку квартира мені обходиться в місяць приблизно 500 гривень. Це ще порівняно не багато.
Йдемо далі. А далі в нас проїзд. Транспорт також забирає грошики з кишені. Хоча ти того майже й не помічаєш. Але коли діло геть піджимає, інколи доводиться економити навіть і на тому. І це добре, якщо ти живеш десь близенько центру, що тут можна дійти і пішки, але коли ти живеш десь на Сихові, чи в Дублянах, чи ще десь на виїзді зі Львова, то є трохи не добре йти стільки пішочком. :)
Так от. В середньому в мене на день проїзд коштує 5 грн. Все залежить від дня та мого вільного часу.
Рухаємось далі. Що для студента головне? Для студента головне ЇЖА. Як би це банально не звучало. Їсти хочуть всі. І це факт. :)
Звісно, багато хто привозить якісь харчі з дому, смачно приготовлені люблячими маминими руками. Проте, знаю по-собі, їх вистачає на 2-3 дні. І тут приходить дупа. :)
Це добре, якщо в тебе ще є якісь запаси макаронів, гречки чи рису. Тоді ти врятований. =)
А інколи буває, що вже немає нічого. Особисто в мене було таке 2 рази, що дійсно нічого не було. І тоді я розкривала свою заначку на "чорний день" і валила спустошувати магазини. :)
Йдемо далі. Тут звісно з'являються якісь нові потреби: скінчився хліб, нема грошей на рахунку, закінчилася ручка тощо. Треба купляти. І це все знову гроші. Все знову впирається в гроші.
А ще потрібно студенту десь відпочивати, ну ви розумієте про що я. :)
Похід на каву з подружкою, похід в кіно з одногрупниками, в когось ДН - треба гарно відсвяткувати...
А ще якісь клуби, кафе, книги і всяке таке.

Так от: квартира - 500;

Їжа - 150;
Проїзд -100;
Дрібниці - 50;
Необхідність - 100;
Розваги - 100-200 грн.
РАЗОМ = 1100

Коротше, студентом бути круто і дорого :)
Звісно, я тут можливо щось недорахувала, чи перерахувала, але власне якось так.
На роботу десь влаштуватися чи шо? :)

Мій книжковий рай

Якось так виходить, що останнім часом я дуже багато читаю. Читаю все підряд. У сучасну українську літературу, і класику, і вірші, і пости в вк :)
Незнаю чого. Просто читаю. Читаю в "захльоб". І отримую від того неймовірне задоволення. Мабуть, ідеальне місце для роботи, то є книгарня. От що дійсно можна назвати "приємне з корисним". І отримуєш гроші і читаєшчитаєшчитаєш. :)
Так от. Прочитала я за вересень-жовтень немало не багато, а 8 книг.
Переважно то була Люко Дашвар. Я давно хотіла всю її перечитати, але все якось не мала змоги. Та тут нарешті вийшло. Я Вам можу сказати, шо її твори мені направду дуже подобаються. Я просто чула багато відгуків про її творчість, як хороших так і поганих, тому вирішила сама переконатися, шо ж там власне вона пише. Так от, вона пише досить хороші життєві твори. Безумовно рекомендую, хто ще не читав.
Залишу тут декілька фраз з її книжок, які припали мені до душі:

"-Ти його любиш? - Здається... Як його побачу... слина в роті. Чи навпаки-пересихає. - Це і є любов? - Я й сама незнаю. Здається, так..."
"- Звідки тхне? - ти у коров'яче лайно вступив. - Розрив! Це називається технікою розриву. Ти навмисне збиваєш мене з цієї хвилі. Я хочу влитися у цей світ... - Вийди з лайна - і техніка розриву закінчиться!"
" З цілим арсеналом засобів швидкої допомоги при нападах депресії у представників інтелігенції - з ящиком коньяку."   (c) Люко Дашвар "Село не люди"

_________________________________________________________________________________
"Серце завжди відчуває невидимі інформаційні потоки Всесвіту, які впливають на наше життя"
"Вночі кожну дівчину своя зірка-любов зігріває"
"Бо ж щаслива. А щасливі нікого навкруги не помічають" (с) Люко Дашвар "Молоко з кров'ю"
_________________________________________________________________________________

"У мене принцип: я українець. Тобто - воля плюс секс і гарно попоїсти. Нормальна життєва політика".
"Весна, як любов. Навіть жирні добрішають." (с) Люко Дашвар "РАЙ.центр"_________________________________________________________________________________
"Здорова дівка! Я її в 15 родила. Тверезою була - клянуся мамою. Ми з Ромчиком її в машині зробили"
"Силоміць до щастя не тягнуть"
"Інтернет-найбезсистемніша система. Мені більше подобаються книжки"
"-Ти дівчину хоч любиш?- Я її відчуваю" (с) Люко Дашвар " Мати все"
_________________________________________________________________________________
"Він називав її сонцем - чудовиськом середнього роду, на яке без сліз дивитися неможливо"
"Аби сказати "моя", близькості замало"
"Геть неважливо, кого ти трахав, чи трахаєш. Головне, аби не трахнули тебе!"
"Душа болить... - Дати тобі 50 грам, одразу заспіває твоя душа!" (с) Люко Дашвар "Битіє. Макар"
_________________________________________________________________________________
"Звичайна воля красивої обгортки не має"
"Коли жінка не обіймає твоє тіло, вона поселяється в твоїх мізках" (с) Люко Дашвар "Битіє. Макс"



Ну тут я написала лише найяскравіші :)
Повірте, їх було набагато більше.
Можу лише сказати, що мені подобаються твори цієї письменниці і всім її рекомендую. :)


Так от. Крім Неймовірної Люко Дашвар я мала змогу прочитати і славнозвісного Дена Брауна. Це теж щось.
Я незнаю наскільки треба бути начитаною, освіченою та й подекуди неадекватною людиною, шоб писати те, що пише він.
Я читала "Янголи і Демони" та "Код да Вінчі". Я Вам скажу, це шось.
Інколи голова просто вибухала від того, що відбувалося в книжці.
Але навіть те, що кожна з тих книжок понад 400 сторінок, читаються вони неймовірно легко. Що одну, що іншу прочитала за одну ніч. Сама в шоці :)
Коротше кажучи, книжки файні і дуже цікаві. Варті того, шоб прочитати.

На десерт теж кілька цікавих фраз:
" Традиційний засіб від безсоння - горнятко гарячого "Несквіку" "
"Божі люди. Дві тисячі років чекають на свого месію і ні на мить не втрачають надії"
"Іноді, щоб відкрити істину, доводиться звертати гори"
"Страх паралізує краще, ніж будь-яка зброя"
"Якщо щось тобі вдалося без зусиль, то ти схибив" (с) Ден Браун "Янголи і Демони"

"За те, що Єва скуштувала яблуко з дерева пізнання, жінки, схоже, приречені розплачуватися цілу вічність"
"Віра може творити чудеса. Лише трошечки віри" (с) Ден Браун "Код да Вінчі"


Коротше, читайте і насолоджуйтеся :)

Сповідь моєї душі.

На дворі тихо хлюпає осінь.
Пожовкли останні кущі.
Тільки я тут тихенько записую
Щиру сповідь своєї душі.

Все змінилось. Все різко не так.
І не буде усе вже інакше
Я згрішила. Я винна. Ще б пак!
І учора, й сьогодні, й позавше.

Той вогонь, що у серці горить
Те ядро, що бажає життя.
Все згоріло. Лише на мить
Я була як сама не своя.

Я шкодую за те, що вчинила
Але то було моє життя
Я би дуже хотіла все виправити
Та назад вже нема вороття.

Я незнаю, чи ти зрозумієш
Чи ти зможеш забути те все
Та я думаю, ти це зумієш
Хай там що нас чекає іще.

На дворі тихо хлюпає осінь.
Пожовкли останні кущі
Тільки я тут тихенько записую
Щиру сповідь своєї душі...

29.09. 13р. 

МАМА!

Мама. Як рідне нам це слово. Ми йдемо з ним по життю від самого нашого народження і до самої смерті. Мама. Як багато вона для нас робить. Ті всі недоспані ночі, які вона присвячувала нам та нашому комфорту, нашій безпеці. Усе для нас. Усе, щоб нам було добре.
Мама. Саме її ім'я ми згадуємо коли нам добре і коли нам безмежно погано. Мама.
Мама завжди намагається дати нам найкраще. Вона переживає з нами усі наші перемоги та усі наші негаразди. Мама.
І навіть якщо ти знаходишся за сотні кілометрів від неї, мама завжди з нетерпінням чекає твого повернення додому. Вона неодмінно зготує твій улюблений червоний борщ чи яблучний пиріг. І нехай не завжди з мамою буває все гладко і інколи ви обоє переходите межу і просто сваритеся до останнього, все одно, рано чи пізно, ви виправите свої помилки і знову помиритеся. І все в вас буде добре. Адже це твоя мама. А мамі можна все. Вона в тебе єдина. І не дай Боже її втратити. Адже деякі дітки тільки й мріють мати справжню маму, яка обійме й приголубить. під рукою якої ти завжди почуватимешся в безпеці.
Інколи мамі достатньо просто зателефонувати. І сказати їй: " Мамо, ти в мене найкраща!"
Любіть своїх батьків, адже ніколи не знаєш, коли ти їх втратиш.

SORRY!

Ніколи не сваріться з дорогою Вам людиною. Це дуже боляче. Обидвом. Навіть якщо це вже і сталося, то робіть все для того, щоб це виправити. Адже життя непередбачуване і ніхто не знає, що від нього чекати. Ніхто не знає, що з нами може статися. Я скільки разів вже переконувалася в тому, що дорогих тобі людей треба прощати. А тим більше, якщо ви посварилися через якусь дрібницю. Дійсно дурницю. Так в мене було декілька днів тому. Через що? Через якусь фігню. За що мені вдвічі образливіше. Але...

Я знаю, що ТИ  рано чи пізно це прочитаєш. І мене зрозумієш. Принаймні я на це сподіваюсь. І я хочу попросити в тебе вибачення. Дійсно. Можливо я була не права, але то моє життя. І я роблю так, як вважаю за потрібне. І хай там що. Ти це прочитаєш. Я знаю. І, надіюсь, мене зрозумієш.

Прости мені ще раз.
Я не хотіла.
Не хотіла.

Люко Дашвар "РАЙ.центр". Мої враження.

Люко Дашвар "РАЙ.центр". Мої враження

Напишу ше декілька речень про книжку, яку давно хотіла собі купити і таки купила. То Люко Дашвар "РАЙ.центр". Мені багато хто її рекомендував та я все якось відкладала. Так от. Я дуже багато чула про цю авторку і знала, що вона пише дуже хороші твори, недарма її неодноразово нагороджували премією "Коронація слова". Вона таки того варта. 

Книжка читається напрочуд легко. Хоча вона нібито і пише "жіночі романи", але вони на диво легкі і безумовно підходять у читанні усім.
Вже з перших сторінок книжка затягує в свою історію. Та й розповідає авторка про такі звичні ситуації, які знайомі всім. Про трійко студентів, які навчаються у Києві, знімаючи на трьох" двадцятисемиметровий космос", які мають однакові вподобання і стають найкращими друзями, які діляться останнім і розповідають один одному все... та раптом життя усіх зовсім міняється, при цьому залишаючи слід у житті інших...
Не буду тут писати весь сюжет, бо можливо хтось захоче після цієї публікації прочитати "РАЙ.центр", а я переб'ю весь кайф від читання. :)
Можу сказати одне, книжка мені сподобалась. Рекомендую. Хоча я і чекала трохи іншого кінця, проте там таки дійсно все було непередбачувано. 

Отож, людоньки, бігом до книгарні і з головою поринайте у цю вельми цікаву історію. :)

+ декілька крутих висловів:
"У мене принцип: я українець. Тобто- воля плюс секс і гарно попоїсти. Нормальна життєва політика!"
"Весна, як любов. Навіть жирні добрішають."


Коротше, книжка зе бест. Треба закупити ше декілька її романів :)

Ніби все змінилося та водночас не змінилося нічого. Я таки влаштувалася у Львові. Хоча це було дуже смішно та спонтанно, але я всім задоволена. Таки є Бог на світі. Перевірено.
Мені неймовірно повезло з квартирою і компанією. Особливо Маринка. Вона чарівна. Та в нас ще й День народження майже поруч. То явно знак :)
А ше в неї дуже веселі друзі. Цим ми з нею схожі. І не тільки.
Я нарешті віднайшла у Львові свій куточок і тепер з головою поринула у навчання, бо повинна відпрацювати все те, що пропустила. Понабирала купу конспектів та писала до другої ночі. Отаке от воно, студентське життя. Недосип, недоїд, як би сказав Влад - недотрах :)
Але то таке. Головне, що все почало налагоджуватися. І не тільки в мене. Невже Фортуна і мені вирішила посміхнутися? :)

Такі собі підсумки.

Воу, воу, воу. Як давно мене тут не було. То просто не мала часу, то не мала фізичної змоги та й таке. Взялася писати, а в голові все просто не вкладається. Все якось не так. Все якось і добре і взагалі погано. Скінчилося літо, почалося навчання, настала холодна і дощова осінь. Хандра.
Якщо підвести підсумки літа - то воно було нормальне. Найбільш запам'ятованим став настільки очікуваний серпневий патіхард. Це було неймовірно. Так РІДКО може зібратися настільки рідна твоїй душі компанії. Нехай і на декілька годин. Але ці години безцінні. Їх нізчим не порівняєш. Хто брав у цьому участь, я впевнена, мене підтримають. І хай там навіть були не зовсім радісні нюанси, все пройшло просто чудово. Це було неймовірною крапкою на літніх, так би мовити, канікулах. От. 

 І начебто все вже владналося. Все було добре. 1 вересня, другий курс журфаку, посвята першокурсників, прям ностальджи. :)
Та... Це ж я. А в мене як завжди все не так, як має бути. В мене вилізли на зовні, в прямому сенсі, проблеми з ногою. І тууууут, тадаааам, лікарня, хірург, перев'язки, пропуск навчання аж на два тижні, пропуск всіх неймовірно цікавих зустрічей з відомими людьми на журфаці і не тільки. І тут таки жизньболь. В усіх сенсах. Два тижні безмежного болю, сидіння під кабінетами такої рідної мені вже лікарні і нарешті я закрила свій лікарняний. Плюс маю ще звільнення від фізри на місяць. Хоч щось добре з цього всього. Так, так, я дуже люблю фізкультуру. :)
Та тут в мене як завжди нова проблема. Це Львів, і мені нема де жити. Оскільки гуртожиток мені навіть і не світить, то мушу таки шукати другі місця для сну :)
   
Але тут є друга проблема, це МАКЛЕРИ, АГЕНТИ, ОБДІРАЛОВКА. Незнаю, як їх ше назвати. Гади. Хоч би ше пропонували шось достойне, а не хлів якийсь. В мене в сараї та й те краще. Ой, коротше. В мене є буквально один-два дні на пошук хоча б чогось більш менш підходящого. Бо й так вже пропустила все, шо могла. А то буду тусити з мєсними пєрцами-бомжами на вокзалі. :)
Коротше, побажайте мені удачі! :)

Юлька.

Мій брєдовий брєд.

Мій брєдовий брєд.

Якось це все дуже дивно. Літо вже майже підходить до кінця. А в мене як завжди знову купа проблем. Так-так. Саме проблем. Я довго чекала цього літа. І будувала неймовірні плани: сесія, практика, море, Світязь, Київ, "Бандерштат", "Захід", "Володимир-фест", друзі, патіхард, День Нововолинська, День Шахтаря, ДН друзів і ше море-море всього. Звісно, майже нічого не збулося.
Сесія - то було обов'язково, практика - теж.
Всі мої неймовірні плани накрились мідним тазом. і це прикро. Багато хто скаже: "Сама винувата". в певній мірі я згодна. Так, звісно, сама винувата, шо не провела це літо, як належить.
Проте не все було так погано: сесія - норм, практика - теж, хоча і нервів вона моїх поїла добре. Я ше й досі не можу з нею закінчити до кінця. Про море, Світязь, фести і всяке таке я взагалі мовчу. Тому що їх НЕ БУЛО. Так, був "Володимир". Так, було круто. Але це не те. Це не те, чого я чекала від літа- 2013.
Я зіпсувала відносини з деякими дорогими мені людьми (повірте, їх багато), інколи навіть сама того не розуміла. Шкода.
А ше, найімовірніше через мене, моя мама не змогла поїхати на роботу, бо я зовсім ВИПАДКОВО, викинула в сміття важливий документ, через що її не випустили ззакордон. Пробач мене, мамуль, я не хотіла.
І через це вся родина мала скажімо так "неВЕЛИЧКІ неприємності".
Та це ще не все.
Це ще не найгірше. Найгірше те, що скоріше за все, я більше не навчаюся в Універі. Саме так. НЕ НАВЧАЮСЯ. І мені від цього неймовірно прикро на душі. Хоча, ще конкретно не відомо. Але я таки, сподіваюся на краще. Того, що я з таким азартом вступала на журфак, я йшла до цього ще з 8 класу. І це все в один момент може просто зникнути з мого життя. Львів, Універ, журфак. Яка велика печальбіда.
Коротше кажучи, в моїй голові 100500 думок на хвилину. І з кожним днем все змініються. І не завжди  в кращу сторону.
А скільки я вже наслухалася докорів в мій бік, і скільки ше наслухаюся. Але... менше з тим.
Я знаю, все це, шо я намагаюся тут написати, це мій маразм.
але мені стало легше. Чесно.
Ну що ж, побачимо, що зміниться за ці такі важливі для мене 13 днів. Всього лише 13 днів...

Юлька.

Всього потроху...

Просто давно не писала. А вже серпень. Вже аж серпень. І літо вже закінчується. Якось дуже швидко. Хоча так. Червень - сесія в універі, липень- практика. Серпень - це шось ше для мене не зрозуміле. Ше трохи практики, ше трохи гульок, ше трохи патіхарду. А потім вже Львів. Знову Львів. Універ. Додому на вихідні. Знову...
Проте, я знаю, шо все буде добре. Інакше просто бути не може. Я певна.

Впринципі, ці два місяці літа були непоганими. Я здала сесію, я пройшла практику, я проводила    круто час зі своїми друзями. Хоча і мало. Шкода, що багато планів не здійснилося. Але ще є серпень. Ще можна встигнути.
Ми таки потрапили на Володимир-фест, ми там чудово провели час. Ше раз всім вдячна. :)
Було багато крутих моментів, багато й неприємних. Але то життя. Значить, так мало бути.
З нетерпінням чекаю цікавого серпня, особливо його закінчення.
Незнаю, чому я це написала. Просто так. Мабуть, все... :)

Володимир - фест - 2013! Дякую за те, що були поруч! :)

Володимир - 2013! 

Це був "Володимир - 2013". Це було неймовірно. Дякую вам всім безмежно. Це був один із найкращих моментів цього літа. Знову майже та сама компанія, ті самі люди. Аххах, як то було круто) Віка, Влад, Саша, Славік - ви крутишкі! :))
Було всяке:

вкусна вишня, і не смачна клубніка ( свої поймуть :) ) і комарі. І знову знайомі люди з Новіка. багато людей. а потім концерт музикантів, ахах, і хот - доги з огірками і помідорами, ахах

і шарікі МТС, і як ми ними лупилися. І боліли ноги. і чудове місце біля сцени. і похід з Вікою в туалет, як вона плбачила якусь дєвку, і півгодини не могла роздуплити з ким вона говорить, ахах

і як ми побачили бусік 1+1, і поняли, шо там якась шишка сидить)

і такі да. там була неймовірна Міла Нітіч. Ми побоялися туда підійти, бо думали шо нас поб*ють, но нєт)

Автограф, фотки і анріал емоції... ааа як то круто)

а потім, а потім... як ми бігали за бусіком Скрябіна, шоб його побачити, сфоткати, стрельнути автограф... і шо ми через нього просрали останній автобус, і мені дома мала бути дупа, і як ми йшли дуже довго до якогось "Вулика", а не зупинили єдиний автобус. і як нас шестеро не хотіло брати жодне таксі. і як ми його нарешті зловили і їхали там. і шо ми там робили. і заплатили 120грн. шоб тільки нас довезли. я була готова поїхати на криші, аби тільки додому. :)) Бо нам просто проклята дорога в Володимир - Волинський. Особливо, якшо згадати минулий рік. і 15 км. пішки. по трасі, ага, да.)

І як нам попався афігенний таксист, який врубав на весь звук Океан Ельзи і ми їхали просто на неймовірній хвилі. І як хором співали " я не здамся без бою", і Маша знімала це всьо на айфон. о богі..

і як робили фоткі вже в Новіку, особливо " Ванільні фоткі на трасі, дубль два"...

ахахх

Коротше, народ, я вам безмежно вдячна. Дякую, за вчорашній день і вечір, і майже ніч. Ви найкращі!♥

Люблю вас дуже.

дякую за ці безмежні емоції і драйв. Ванлов :* 

♥

внизу трохи всього того, шо з нами було :))

Факультет журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка

Це журфак, дєтка! :)

Оскільки до мене останнім часом стали додаватися у друзі в Вконтакті нинішні абутурієнти та розпитувати у мене все про Універ та журфак, то я думаю, що є сенс таки тут написати про свій коханий журфак! :)
Ну, насамперед, це дуже веселий факультет. Тут навчаються безумовно творчі люди, тому тут ти ніколи не будеш сумувати, завжди знайдуться такі "кадри", які просто не дадуть тобі знаходитися у журбинці :)
Особисто я хотіла вступити на журфак ще з 9 класу. Саме тому залишилася у школі, закінчила 11 клас і з терпінням почала подавати документи на цю спеціальність у багато українських ВУЗів. Поїздки, безмежні черги, неймовірна спека і нерви на межі - саме так я можу сформувати свою вступну кампанію. Здавши таки усі документи, я чекала на творчі конкурси. І ось настала їхня черга. Здала. І ось нарешті я побачила своє ім'я і позначку "ЗАРАХОВАНО" у списку студентів в Львівському національному університеті ім. Івана Франка на факультеті журналістики. То був правда момент щастя! Ех, яка то настальгія :)
Враження від факультету почалися ще на творчому, коли певні особи, склали на мене те чи інше враження. Були ті з якими я познайомилася на творчому і потім ми опинилися в одній групі, були ті яких я зразу не взлюбила, і були ті які всіляко привертали до себе увагу ( незнаю, добре це чи погано).
Я пам'ятаю, як тільки побачила свою групу, які всі були чужі, сором'язливі, самі за себе. Це вже з часом ми всі здружилися, з'явилися свої приколи, жарти. :)
А наші пари... це взагалі окрема тема. На них треба просто сидіти, або не сидіти взагалі! :)
І які в нас особливі викладачі, за що ми їх любимо, чи не любимо)

А яка в нас неймовірна їдальня, зі своїми сирничками, зі сметаною, чи згущьонкою, і як їх одразу розбирають *_*
Коротше, на журфаці своя особлива атмосфера і я не шкодую, що вступила сюди. Тут дійсно круто, незважаючи ні на що! :)
Усі, хто має наміри вступайте, думаю, ви не пошкодуєте! :)До речі, практика на журфаці теж особлива :)

То була я, студентка вже 2 курсу факультету журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка, з редакції газети "Наше місто". :)

Мушу дотримати своєї обіцянки: написати в свій блог про  дуже файного хлопця :)

Пробач, якщо щось не так! :) І щоб ти мене потім не бив :)
Впринципі, я вже про нього писала раніше, але він просто вимагає. :)

Ну що ж, поїхали:
Шворак Ярослав Ярославович  або просто Славік.

Навіть незнаю з чого то почати. Ну насамперед, це дуже крутий чувак :)
Зараз перейшов в 11 клас моєї школи. На наступний рік буде здавати ЗНО і кудись поступати. Він каже, шо в КПІ, але я його переманю до себе в ЛНУ :)
Його я добре знаю порівняно не так давно, приблизно десь роки три, але маю з ним досить хороші стосунки та навіть приколи.
Це мегакрутий фотограф, який раніше завжди казав, шо погано фотографує і в нього погані фото, а я завжди його переконувала, що вони в нього бомбезні! *_*

Славік нарешті оцінив свій талант і тепер повністю віддається своєму захопленню - робить фотосесії, знімає відео, обробляє фото і всяке таке.

До речі, саме він знімав моє відео, яке викладене дещо нижче (" Думка Нововолинської громади про заборону куріння в громадських місцях"). Знали б ви, як ми його знімали і скільки зусиль на те пішло, за що я йому безмежно вдячна! :)
Дякую тобі, Славічок! :) Я отримала за своє відео 5! Та й викладач сказав, що воно було одне з найкращих! =)
Він ніколи не хоче мене фотографувати, того я в нього ну дуууже довго завжди випрошую фотосесію. От то вже вредне! :)
Але якщо вже він фотографує, то робить це шикарно *_* 

(Його роботи я викладу нижче)
 
Насправді, він дуже хороший.
А ше в нас з ним завжди ну дуже весела переписка. А ше він завжди пише слово " Нішо", яке мене завжди дратує, а його нервує, коли я ВІДПИСУЮ ЙОМУ КАПСОМ! :))
Саме мені з ним " Не хватило воздуха", ше нас нервує Лоліта Сваровскі, а ше він мені завжди кидає ржачні картинки в вк)
А ше він створив свою групу вконтакті, куди кидає свої роботи, там він має більше ніж 300 підписників. Нот бед так :)

А ше я дуже люблю їздити з ним в Львів. Там завжди весело. 

 Коротше, Славік, ти крутий чувак, я знаю точно, що в тебе все буде добре, ти поступиш туди куди треба, станеш афігенним фотографом, а ше я заберу тебе колись працювати до себе в редакцію чи ше кудись. :) Головне, залишайся таким як ти є і в тебе все буде добре :)
ванлов, мій Славік ♥
Ну якось так! :)
Почитай і сильно не критикуй.
Я свою обіцянку виконала :*
Успіхів тобі і все в тебе буде тіп-топ :*


А тепер трохи геніальних Славікових робіт :