Не хочу, щоб мій перший голос був програшним!

На вулиці травень. Тепло. Весна. В країні бардак. Щоранку перша думка в голові: "Яке місто на цей раз? Скільки людей загинуло?.." Я вже скучила за тим часом, коли в новинах розказували про порятунок кота з дерева, чи новий всесвітній рекорд. Справді... І це сумно...
Всі телеканали, весь інтернет наввипередки поспішає повідомити хто? що? де? коли? як? чим? чому? Янукович втік, Азаров геть десь в далекій Австрії, де про нього нібито всі забули, Тимошенко вийшла з тюрми, в. о. президента виконує....кхекхе... Турчинов. Що пробачте? О_О
Турчинов?? Влади в країні ніфіга нема, всі порозбігалися, як щурі. І о так, скоро вибори. Кандидатів в президенти нашої держави безліч, все ті ж самі люди, нічого нового: Тимошенко, Порошенко, Симоненко... Дякувати Богу, хоч Януковича цього разу не буде. Вже спокійніше. Мінус одна неадекватна людина. За кого буду голосувати я? Хммм... Чесно, не знаю.
Але як сказала одна хороша дівчинка : " Не хочу, щоб мій перший голос був програшним!" От так і я. Я хочу проголосувати за того, хто дійсно може щось змінити і вивести країну з цього незрозумілого хаосу. Не знаю, чи є серед кандидатів в президенти гідний представник того, що хочу бачити я. Та й напевно не тільки я!